«Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині ХІХст.» Проаналізуйте, що саме дає підстави говорити про перенесення у другій половині ХІХ ст. центру українського національно-визвольного руху з Наддніпрянської України до Галичини? Які наслідки це мало для українського суспільно-політичного руху?
В другій половині ХІХ століття можна спостерігати перенесення центру українського національно-визвольного руху з Наддніпрянської України до Галичини з декількох причин.
По-перше, Галичина входила до складу Австро-Угорської імперії, де національні меншини мали більші права і можливості для розвитку своєї культури та мови. Тому українці Галичини могли вільніше виявляти свою національну самосвідомість і працювати над збереженням та розвитком української ідентичності.
По-друге, у Галичині існувала більше кількість освічених та національно свідомих інтелігентів, які були готові приймати лідерську роль у національному русі. Такі особистості як Іван Франко, Михайло Грушевський, Олекса Довбуш та інші стали символами українського націоналістичного руху саме в Галичині.
Наслідком перенесення центру українського національно-визвольного руху з Наддніпрянської України до Галичини було посилення позицій українців у боротьбі за свої права та незалежність. Галицькі українці активно працювали над підтримкою української мови, культури та історії, розвивали освіту та патріотизм серед свого народу. Також це дозволило українській ідентичності ще більше закріпитись та стати однією з ключових складових суспільно-політичного руху.
Отже, перенесення центру українського національно-визвольного руху до Галичини мало значний вплив на розвиток українського суспільно-політичного руху, сприяло формуванню української національної ідентичності та підготовці до здобуття політичної незалежності.
В другій половині ХІХ століття можна спостерігати перенесення центру українського національно-визвольного руху з Наддніпрянської України до Галичини з декількох причин.
По-перше, Галичина входила до складу Австро-Угорської імперії, де національні меншини мали більші права і можливості для розвитку своєї культури та мови. Тому українці Галичини могли вільніше виявляти свою національну самосвідомість і працювати над збереженням та розвитком української ідентичності.
По-друге, у Галичині існувала більше кількість освічених та національно свідомих інтелігентів, які були готові приймати лідерську роль у національному русі. Такі особистості як Іван Франко, Михайло Грушевський, Олекса Довбуш та інші стали символами українського націоналістичного руху саме в Галичині.
Наслідком перенесення центру українського національно-визвольного руху з Наддніпрянської України до Галичини було посилення позицій українців у боротьбі за свої права та незалежність. Галицькі українці активно працювали над підтримкою української мови, культури та історії, розвивали освіту та патріотизм серед свого народу. Також це дозволило українській ідентичності ще більше закріпитись та стати однією з ключових складових суспільно-політичного руху.
Отже, перенесення центру українського національно-визвольного руху до Галичини мало значний вплив на розвиток українського суспільно-політичного руху, сприяло формуванню української національної ідентичності та підготовці до здобуття політичної незалежності.